Заразитися туберкульозом ще не означає занедужати. Ймовірність захворіти активним туберкульозом у здорової людини, що отримала паличку Коха, складає близько 5% (серед 100 інфікованих протягом життя хворіє 5). У більшості людей, інфікованих мікобактеріями, туберкульоз не розвивається. Єдиним свідченням наявності туберкульозної палички в організмі в цих практично здорових людей є позитивні туберкульозні шкірні проби. У виникненні захворювання в інфікованої туберкульозом людини відіграють роль два фактори: кількість мікобактерій, що потрапили в організм, а також стан захисних сил організму. Кількість мікобактерій залежить від близькості контакту з хворим туберкульозом і масивності наявного в нього бактеріовиділення.
                На стан захисних сил організму впливає цілий ряд факторів. Існують вагомі докази того, що голодування чи недостатність харчування знижують опірність організму. «Сита людина туберкульозом не хворіє», - говорять у народі. Паління тютюну і вживання алкоголю значно знижують захисні сили організму; такий же вплив спричиняють певні медикаменти, що їх застосовують при  лікуванні деяких захворювань (протипухлинні, гормональні, імунопригнічуючі).
                До туберкульозу особливо чутливі ВІЛ – інфіковані (серед 100 ВІЛ – позитивних, що інфікувались мікобактерією, 5 захворюють протягом 1 року!). високі ризики мають хворі цукровим діабетом, хворобами органів дихання, психічними захворюваннями, виразковою хворобою шлунка та 12- палої кишки й інші. Стрес і депресія негативно впливають на стан імунної системи, і відносяться до факторів ризику розвитку туберкульозу.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ АБО ВАШІ РІДНІ ПОМІТИЛИ СИМПТОМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ?

Необхідно якомога швидше проконсультуватись у сімейного лікаря або лікаря – терапевта! Не намагайтеся займатися самолікуванням, воно не буде ефективним. Не втрачайте дорогоцінний час. Потурбуйтесь про себе та своїх близьких.

ЯК ЛІКУЮТЬ ТУБЕРКУЛЬОЗ?

• Раннім: має розпочинатись відразу після виявлення захворювання.
• Безперервним: перерви у лікуванні збільшують ризик прогресування та хронізації туб процесу, фатальних наслідків у рази.
• Тривалим: стандартний курс неускладненого випадку туберкульозу триває не менше 6 місяців, середньої важкості – до 12 місяців. Випадки із стійкістю до протитуберкульозних препаратів лікуються протягом 20 місяців і більше.
• Контрольованим: під безпосереднім контролем медичного працівника або волонтера.
• Етапний: перший етап – інтенсивна фаза. Його метою є зменшення кількості мікобактерій туберкульозу і пригнічення їхнього розмноження. Другий етап – підтримуюча фаза для закріплення досягнутих результатів, досягнення стійкого клінічного ефекту лікування. Не обов’язково  весь період лікування проводити в стаціонарі. Можна лікуватися амбулаторно після припинення бактеріовиділення.
• Комбінованим: у лікуванні обов’язково використовують комбінацію протитуберкульозних засобів. В інтенсивній фазі призначають одночасно не менше 4 протитуберкульозних препаратів, в підтримуючій – не менше двох.
• Комплексним: крім антимікобактеріальної терапії, використовують медикаменти, що усувають побічні дії  хіміопрепаратів; при потребі застосовують різноманітні фізіотерапевтичні  процедури, дихальну гімнастику тощо. Хворий має вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватись.

ЧИ МОЖЛИВЕ ПОВНЕ ВИДУЖАННЯ ХВОРИХ?
У вас чи у Ваших близьких запідозрили туберкульоз?
Звертайтеся до лікаря!
Не намагайтеся займатися самолікуванням!
Не втрачайте час, потурбуйтесь про себе і своїх близьких.
Лікування в ранній стадії допоможе уникнути небезпечних
ускладнень та збільшити шанси на повне одужання.

Для перегляду представлене відео.