Інформаційний лист
Невідкладна суїцидальна допомога.
Метою невідкладної суїцидальноїдопомоги, або заходів первинної профілактики, є запобігання спробам скоєння суїциду шляхом корекції негативних ємоцій, нівелювання афективної складової, посилення самоусвідомлення.
При оцінці стану суїцидента і проведенні психоконсультативної, психокорекційної, психотерапевтичної роботи слід враховувати особливості ситуаційної реакції і позицію особистості в суїцидальному конфлікті.
Поведінкові та словесні ознаки суїцидальної загрози:
- скарги на відсутність сенсу життя: "Навіщо мені жити?", "Який сенс в тому, що я живу?";
- висловлювання: "Мені усе набридло!", "Не хочу нікогобачити, не хочу нічим займатися!";
- скарги на погані передчуття: "Я відчуваю,що скоро помру!";
- підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, потойбічного життя, допохоронних ритуалів;
- словесні натяки на смерть, що наближається: "Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!", "Ви щепожалкуєте, але буде пізно!";
- наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з"ясування стосунків;
- раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії;
- таємні приготування до чогось, що особа відмовляється пояснювати;
- тривалий стан внутрішньої зосередженості, не притаманний особі раніше, відсутність бажання спуілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, вести активний спосіб життя.
Риси особистості людини, що можуть бути пов"язані із суїцидальною поведінкою:
- нестабільність настрою або його надмірна мінливість;
- агресивна поведінка, антисоціальна поведінка, злобливість;
- схильність до демонстративної поведінки;
- високий ступінь імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;
- дратівливість, легко виникаюче почуття розчарування;
- ригідність мислення, нездатність до реальної оцінки дійсності;
- тенденція "жити у світі ілюзій та фантазій";
- ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживаннями нікчемності;
надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;
- почуття приниження або страху, що приховуються за проявами соціального домінування, або демонстративної поведінки;
- проблеми з визначенням сексуальної орієнтації:
- складні неоднозначні стоми, включаючи батьків.
Складовими терапевтичного єтапу профілактики суїцидів є кризова підтримка і кризове втручання (інтервенція)
Кризова підтримка передбачає:
а) зняття негативних адаптивних переживань, відреагування почуттів;
б) прояснення конфліктної ситуації і досягнення розуміння проблеми;
в) структурування ситуації, що має допомогти людині побачити цілісну картину проблеми і шляхи її виникнення;
г) активізацію антисуїцидальних установок, допомогу осіб у визначенні важливих зв"язків з близьким оточенням, їх значущості у житті, актуальних сенсів розвитку особистості. При цьому необхідна також робота із сім"єю з метою зміцнення чи відновлення міжособистісних зв"язків, з формування почуття поваги до людини, сприйняття її як рівної, визначення її права на власний світогляд, свої ціннісні орієнтації.
Кризове втручання або інтервенція включає:
а) знаття гостроти психотравми;
б) вербалізацію, висловлювання ємоційних переживань суїцидента;
в) пошук шляхів конструктивногоподолання психотравмуючої ситуації, спираючись на попередній життєвий досвід людини;
г) усвідомлення тієї проблеми, яка знаходиться в основі суїцидальногонаміру і спроба знайти більш конструктивний спосіб реалізації цієї потреби;
д) формування в особистості мотивації для особистої психотерапевтичної роботи.
|
