Мій сайт

Значні зусилля у цьому напрямку вже приносять плоди. Сьогодні більше, ніж 65% країн світу в тому чи іншому вигляді ввели законодавчі норми, що гарантують матерям оплачувані перерви для догляду за новонародженими або щоденний скорочений робочий день.

Захист материнства в Україні визначено статтею 24 Конституції. Цією статтею передбачено створення умов, що дають жінкам можливість поєднувати працю із материнством, правова, моральна та матеріальна підтримка материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Положення щодо захисту працюючих жінок, які є або збираються стати матерями, передбачені главою ХІІ Кодексу законів про працю України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та іншими нормативними актами.

Згідно із Кодексом законів про працю України жінки мають право на трирічну неоплачувану відпустку по догляду за дитиною із збереженням робочого місця і трудового стажу. За бажанням жінки у період перебування у відпустці по догляду за дитиною, вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Роботодавцям забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації. В таких випадках, а також у випадках, звільнення жінок після закінчення строкового трудового договору, повинно мати місце обов’язкове працевлаштування.

Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові оплачувані перерви для годування дитини не рідше, ніж через 3 години тривалістю не менше 30 хв. кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.

З нагоди Всесвітнього тижня годування грудьми спеціаліст МОП з охорони материнства Лаура Аддаті наголосила, що необхідно активніше переконувати уряд і організації роботодавців, а іноді і самих працівників, у тому, що суміщення роботи та грудного годування не просто можливе, а й життєво важливе для матері, дитини, а також для роботодавців і суспільства в цілому. Недостатня підтримка матерів на робочому місці – одна з основних причин припинення грудного годування дітей до закінчення рекомендованого терміну. ВООЗ рекомендує годувати немовлят виключно груддю упродовж перших 6 місяців, а разом з належним прикормом – до 2-х років і більше. Експерт також додала, що негативне ставлення роботодавців і колег також можуть призвести до раннього припинення грудного вигодовування незважаючи на те, що робота годувальниці не вливає на кількість і якість грудного молока.

Водночас грудне годування – не перешкода продуктивній праці. Дослідження показують, що жінка довше залишається працювати там, де подбали, аби вона могла піклуватися про свою дитину, і це відмінний спосіб зберегти кваліфіковані кадри. Забезпечення належних умов для працівниць з дітьми вимагає від роботодавця лише незначних часових та фінансових витрат.

Дослідження, проведені у Бразилії, підтверджують, що при довготривалому грудному вигодовуванні (до 12 місяців та більше) виграє дитина, родина та суспільство. Спостерігали майже за 3000 дітей, фіксуючи тривалість грудного вигодовування. У віці близько 30 років був заміряний показник рівня ІQ у цих, вже дорослих дітей.

За результатами дослідження вигодовування до 1 річного віку призводило до:

- збільшення ІQ на 4 пункти;

- збільшення тривалості освіти майже на рік, а заробітна плата у віці 30 років була приблизно на третину вище середньостатистичної.

Дослідники пов’язують такі результати з наявністю у материнському молоці довголанцюгових насичених жирних кислот, необхідних для розвитку мозку.

Бажаємо усім нашим матерям успішного тривалого грудного вигодовування дітей, яке можливе лише при їх наполегливому бажанні, за підтримки й допомоги медичних працівників, сім’ї та суспільства.